Литературные мемы. Бармаглот

Бой с Бармаглотом. Рисунок Дж. Тенниела. ru.wikipedia.org
Бой с Бармаглотом. Рисунок Дж. Тенниела. ru.wikipedia.org

Бармаглот (англ. Jabberwock) — летающее существо, пылкающее огнем.

Бармаглота придумал и ввел в большую литературу английский писатель Льюис Кэрролл в декабре 1863 года, после любительского спектакля «Альфред Великий» презентовав гостям четверостишие, которое позже использовал как первую и последнюю строфу баллады «Бармаглот».

Персонаж появился в одноименном стихе из «Алисы в Зазеркалье».

Также используется для обозначения неприятного во всех отношениях персонажа.

Бармаглот — вероятно, самая известная попытка ввести в язык несуществующие слова, подчиняющиеся, тем не менее, всем законам языка.

Первое четверостишие практически целиком состоит из несуществующих слов, за исключением служебных (и в этом родственно известной «глокой куздре» академика Л. В. Щербы). Приводим оригинальный немистифицированный текст:

Jabberwocky

Twas brillig, and the slithy toves
Did gyre and gimble in the wabe;
All mimsy were the borogoves,
And the mome raths outgrabe.
«Beware the Jabberwock, my son!
The jaws that bite, the claws that catch!
Beware the Jubjub bird, and shun
The frumious Bandersnatch!»
He took his vorpal sword in hand:
Long time the manxome foe he sought—
So rested he by the Tumtum tree,
And stood awhile in thought.
And as in uffish thought he stood,
The Jabberwock, with eyes of flame,
Came whiffling through the tulgey wood,
And burbled as it came!
One, two! One, two! and through and through
The vorpal blade went snicker-snack!
He left it dead, and with its head
He went galumphing back.
«And hast thou slain the Jabberwock?
Come to my arms, my beamish boy!
O frabjous day! Callooh! Callay!»
He chortled in his joy.
‘Twas brillig, and the slithy toves
Did gyre and gimble in the wabe;
All mimsy were the borogoves,
And the mome raths outgrabe.

* * *

ВАРИАНТЫ ПЕРЕВОДА

Бармаглот

Варкалось, хливкие шорьки
Пырялись по наве,
И хрюкотали зелюки,
Как мюмзики в мове.
О бойся Бармаглота, сын,
Он так свирлеп и дик,
А в глуще рымит исполин,
Злопастный Брандашмыг!
Но взял он меч, и взял он щит,
Высоких полон дум.
В глущобу путь его лежит,
Под дерево Тумтум.
Он встал под дерево и ждет,
И вдруг граахнул гром.
Летит ужасный бармаглот,
И пылкает огнем.
Раз-два, раз-два! Горит трава,
Взы-взы — стрижает меч,
Ува! Ува! И голова
Барабардает с плеч.
О светозарный мальчик мой,
Ты победил в бою!
О храброславленный герой,
Хвалу тебе пою!
Варкалось, хливкие шорьки
Пырялись по наве,
И хрюкотали зелюки,
Как мюмзики в мове.

перевод Дины Орловской

* * *

Еще перевод

Сверкалось… Скойкие Сюды
Волчились у развел.
Дрожжали в лужасе грозды,
И крюх засвиревел.«Ты Умзара страшись, мой сын!
Его следов искать не смей.
И помни: не ходи один
Ловить Сплетнистых Змей!»Свой чудо-юдоострый меч
Он взял и дринулся вперед,
Но — полон дум — он под Зум-Зум
Раскидистый идет.И вот, пока он крепко спал,
Явился Умзар огневой,
И он на Рыбцаря напал:
Ты слышишь звонкий вой?Да, чудо-юдоострый меч
Сильнее Умзара стократ!
Зверой побрит, Герой спешит,
Спешит споржественно назад.«Я побредил его, Старик!
Позволь, тебя я обниму!» —
«Вот это час, вот это миг!» —
Отец сказал ему.Сверкалось… Скойкие Сюды
Волчились у развел.
Дрожжали в лужасе грозды,
И крюх засвиревел.

перевод В. Э. Орла, 1980

* * *

Два неопознанных перевода на украинский

Дюжохондр

Присмеркло. Марвні зажужми
Плазвали у ріві
Та вусі сахи нишками
Кокшились, як снаві.
Дюжохондра бережись тепного
Жалвіє він й кусмує!
І Робоща, сино, бозвого,
Що гучнорико зує.
Узяв він щіч і мет разючі.
Під денивом Тумтум
Стожить він вітний, наче снуча;
І ярвий в нього сум.
Зяяв під денивом, садучи,
І знаптом громограх!
Це Дюжохондр щевучий
Житить и сиче: «Раааххх!»
Раз-раз! І два. і далі
Лежво чманіле — дзиньк!
І Дюжохондр надалі
Від гук його заник.
Течас, мій хлопчик, не хвалюй,
Не нич, а зам’ятай:
Цей додрий зеч, Валлай! Валлуй!
Дюжохондра станало затай!
Присмеркло. Марвні зажужми
Плазвали у ріві
Та вусі сахи нишками
Кокшились, як снаві.

* * *

«Курзу-верзу»

Був смажень, і швимкі яски
Спіралили в кружві,
І марамульки йшли в псашки,
Як трулі долові.
«Мій сину, бійсь Курзу-Верзу,
То зубий дряполап!
Не знайся з птицею Зу-зу
І велезнем Хап-Хап!»
Меча-штрича він в руки взяв,
Тропив ворожий слід,
І в думній тужі спочивав
Під дервом діодід.
Та раптом — цвист! оглушний цвист!
погонь вашить,
В тримучім лісі никне лист —
Курзу-Верзу телить!
Він раз мечем! він два штричем,
Аж кервиться торва!
І барбаризнула з плечей
Сміюцька долова!
«Ти вбив грозу Курзу-Верзу?
Ти, слинку, чудодець!
«О лавний день! Стрибай пісень,
Тодімо у ханець!»
Був смажень, і швимкі яски
Спіралили в кружві,
І марамульки йшли в псашки,
Як трулі долові.

* * *

Перевод на белорусский

Жаблацмокія

У час верчавання, крыпезу
Свюлiлi склiбкiя таўкi.
Ды шкробныя, як баргузы,
Смыхчалi мамсюкi.
«Да Жаблацмока не хадзi
У краi жахлiвай даўнiны,
Каб не сустрэўся Юб’юб злы
Ды Бандэрцап фрумны.»
Але хлапчук узяў ворплы меч
I ворлага пайшоў шукаць.
Пад дрэвам тумтумным прысеў,
Каб манлака чакаць.
Але нядоўга ён уфеў:
Паветра, раптам, нехта спёк,
То вогнiшчам забурбулеў
Благлiвы Жаблацмок.
Раз! Два! Раз! Два! Та! Да! Та! Да!
Жыгжыгае лязом клiнок!
I галава ў манлака
Адлётвае ў бок!
«Забiт табою Жаблацмок?!
Прамень жа, у рук маiх палон!
О фрабны дзень! О скок! О скок!»-
З усмешкай харлiць ён!
У час верчаваньня, крыпезу
Свюлiлi склiбкiя таўкi
Ды шкробныя, як баргузы,
Смыхчалi мамсюкi.

Источники: Википедия, lurkmore.ru